проломити
Смотреть что такое "проломити" в других словарях:
проломити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ОСТРОГ — муж., ·стар. частокол, или палисадник из свай, вверху заостренных; всякое поселенье было острогом, либо городком; первый делался наскоро, из бревен стойком, и им ограждалось небольшое войско, или обносился осаждаемый город: оступиша Рязань, и… … Толковый словарь Даля
бостисѧ — БО|СТИСѦ (3*), ДОУСѦ, ДЕТЬСѦ гл. Наносить друг другу раны колющим оружием: биють(с) б҃атии мира сего. бодутсѩ и сѣкуть(с). и воюютсѩ. другъ другу хотѩще одолѣти. ПрЮр XIV, 97в; то же ЗЦ к. XIV, 90а; ѡстрогъ проломити хотѩхоу. [стрелки] изроучь… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
острогъ — ОСТРОГ|Ъ (29), А с. 1.Частокол, ограда из кольев: тогда же иноплеменьници погании. остѹпиша рѧзань. i острогомь оградиша и. ЛН ок. 1330, 122 (1238); ѡстрогъ проломити хотѧхѹ. ЛИ ок. 1425, 272 (1251); | образн.: бы(с) же [Василий Великий … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
попроломлювати — юю, юєш, док., перех. Проломити все чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
пролом — у, ч. 1) Дія за знач. проломити, проломлювати і проломитися, проломлюватися. Пролом стіни. 2) Проламаний отвір, зроблений прохід у чому небудь, діра, продавлена, пробита в чомусь … Український тлумачний словник
проломлений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проломити. || проло/млено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
пробивати — 1) = пробити (ударами, натиском утворювати в чомусь отвір, рану, прохід тощо), проломлювати, проломити, проламувати, проламати, прошибати, прошибити; просаджувати, просадити, провалювати, провалити (докладаючи значних зусиль); протикати,… … Словник синонімів української мови
прокладати — 1) = прокласти (дорогу, стежку утворювати, ідучи, їдучи, їздячи), торувати, у[в]торовувати, у[в]торувати, у[в]бивати, у[в]бити, пробивати, пробити, топтати, протоптувати, протоптати, у[в]топтувати, у[в]топтати, витоптувати, витоптати (часто… … Словник синонімів української мови
